Наталі вже давно за 50, але вона все одно щотижня приїжджає до села до своєї матері. Мама у неї стара і потребує догляду. Вона забирається в неї, готує поїсти, прає і з городу продукти збирає. Мати Наталі постійно твердить, щоб вона залишалася жити в неї, щоб їй було легше, але у доньки у місті родина, онуки та робота. Після всіх справ, коли вони сиділи та пили чай, Ольга Володимирівна, мама Наталії, розповідала, що нещодавно до неї зайшов Олексій (однокласник Наталії), доnоміг пересунути шафу та полагодив ручку дверей. Ще в дитинстві Олексій дуже подобався Наталії і на випускному вечорі вона вирішила зізнатися йому в почуттях. Сказала все, але почуття були не взаємні. З того часу минуло 40 років. Кожен розійшовся своїм шляхом. Обидва закінчили ВНЗ – і переїхали.
Ближче до вечері до Ольги Володимирівни заглянув Олексій. Ось і зустрілися через 40 років однокласники. Олексій, звичайно, дуже змінився, вік свою справу робить, але такий самий симпатичний. Вийшли пити чай на свіже повітря і балакали про все. Олексій розповів, що у нього є дочка та онуки, але з дружиною не живуть разом, давно роз лучилися, коли доньці ще було 8 років. Після стосунkи він мав, але до шлюбу не доходив. Наталя також не утрималася, розповіла. Посkаржилася вона на своє життя, що працює 24/7 і вдома, і на роботі, почувається служницею. Дочка Наталії вже після закінчення одинадцятого класу вчитися ніяк не побажала, знайшла собі чоловіка і тепер мешкають у неї в квартирі. Коли наро дилася перша онука, дочка пішла у післяполоrову депресію і ніяк не могла вийти з неї.
Наталя одна справлялася, і їсти готувала, і працювала, і забиралася як кінь. Зарплата у зятя не дуже хороша, тому жінці і довелося працювати старанніше, щоб утримувати сім’ю. Коли трохи все заспокоїлось і Наталя подумала, що дочка теж піде працювати, а онука до школи, та наро дила вже другу доньку і знову сидить із нею вдома. Ну як сидить, спить вона завжди, а маленька внучка хороша дівчинка, справляється якось сама. Олексій дослухав до кінця, і вони розійшлися. Згодом Олексій на своєму автомобілі з величезним вантажем у вигляді овочів та продуктів відвіз Наталю додому до міста. А за місяць зовсім прийшов за нею. Дочка Наталії запитала, що відбувається і куди вона їде, а та відповіла, що вже хоче жити своїм життям – і втомилася доnомагати їм у всьому. Звичайно, доньці це не сподобалося, хто ж тепер працюватиме і забезпечуватиме її. Вона назвала маму поганою і вирішила, що не даватиме можливості спілкуватися з онуками. Звичайно, за тиждень забула про свою обіцянку, але хоча б Наталя влаштувала собі своє життя. Ось вони тепер у Олексія вдома живуть спокійно та дружно, доnомагаючи один одного у всьому.