Владислав багато мені розповідав про свою родину. Вона в нього велика, у нього двоє сестер та брат, Влад молодший у сім’ї. Його маму я живою не застала, коли ми з Владом познайомилися, її вже не було. Вона не від простого життя так рано злягла. Влад мені розповідав, що його сестра та брат одразу після школи вирушили жити до міста. Вони там утворили свої родини, наро дили дітлахів.
А потім, коли діти трохи підросли, завели собі за звичку відправляти дітей до Наталі Максимівни на все літо. При цьому ніколи не фінансували перебування своїх дітей, пояснюючи це тим, що в селі їжа завжди знайдеться. Наталія Максимівна була змушена не тільки стежити за чималенькою юрбою, а й постійно думати про те, як їх прогодувати. Щоліта було стресом для жінки, якось вона злягла і вже не встала.
Після сме рті матері Влад вирушив до армії. Ми з ним вже після служби познайомились. Коли ми спланували весілля, він привів мене до свого батьківського будинку, адже ми там після весілля планували жити. Там нас зустріли голі стіни, його сестра та брат усі забрали, що можна було. Ми вклалися у ремонт і почали жити. Тут рідня чоловіка стала натякати, що хоче відправити до нас своїх дітей, але ми вирішили не повторювати помилок і відмовилися їх приймати.