Сім років тому син із невісткою придбали ділянку за містом та розпочали будівництво. Вони мріють побудувати заміський будинок. Щоб покласти фундамент та побудувати перший поверх, вони подали свою двокімнатну квартиру у місті та нині туляться у маленькій кімнаті гуртожитку.
Щоразу, коли доводиться зустрітися, всі розмови у них лише про будинок, нескінченно обговорюють який робитимуть ремонт, коли нарешті добудують другий поверх. Але коли це буде невідомо, адже на будівництво потрібні гроші, а їх немає, тож процес стоїть. Мені шкода сина та внучку, які змушені жити в не найкращих умовах. Останнім часом стали все частіше натякати, щоб я продала квартиру, мовляв, а потім житимемо дружно великою родиною.
Щодо цього у мене є деякі сумніви. По-перше, сумніваюся, що грошей від продажу квартири вистачить на реалізацію їхніх планів, по-друге, не зрозуміло чи ми уживемося на одній території, з сім’єю сина я ніколи не жила. Коротше кажучи, у мене дилема хочеться допомогти синові, але не хочеться помилитися і потім про це шкодувати. Може хтось порадить мені що робити за таких обставин?