Мама з сестрою зараз ображені на мене, і все через те, що я відмовляюся виховувати свою племінницю, платити за неї і сюсюкатися з нею, як з дитиною. Щоб ви краще розуміли суть усієї драми, почнемо, мабуть, із самого початку. Ми жили з моєю сестрою та з мамою в одному маленькому містечку. Наш тато нас покинув, коли мені було 4, а сестрі – 8. Після закінчення школи я переїхала в інше місто, де вступила до універу і влаштувалася жити в гуртожитку. У тому ж місті жила і моя бабуся, але вона не дуже захотіла прийняти мене у своєму домі, тому на її допомогу я розраховувати не стала.
За кілька років бабусі не стало, і її будинок у спадок перейшов мамі. Мама ж почала здавати квартиру, щоб мати гроші на утримання сестри та її доньки, яка народилася від чергового хлопця подруги. Я не ображалася, адже вже встигла звикнути до того, що у своїй сім’ї я не дуже кохана дочка. Уся історія набула дещо інших обертів, коли дочка сестри вирішила вступити до універу в місті, де жила я, але в гуртожитку жити їй не хотілося. Тоді мама мені нічого не сказала, а дозволила переїхати до її квартири, мовляв, щоб вона не пустувала. Я з радістю погодилася, адже на той момент я винаймала квартиру, і можливість заощадити гроші мені відразу припала до душі. Однак невдовзі після мого переїзду до мене підселили й племінницю, ну щоб не нудно було жити одній, як мені пояснили.
Племінниця одразу ж влаштувала у квартирі якусь вакханалію, запросила своїх друзів на вечірку на честь її вступу. На вечірці без алкоголю та зламаного посуду не обійшлося. Потім племінниця стала без попиту користуватися моїми речами, вона ніколи за собою не прибиралася, а мені доводилося робити все за неї, платити за продукти, комуналку та коригувати її поведінку. Зрозумівши, що подібним займатися більше не хочу, я винайняла квартиру і з’їхала від племінниці. Тут і почалися закиди мами з сестрою, але я свій вибір зробила і не збиралася відступати.