Мої батьки – заможні люди. Незважаючи на те, що я їхня єдина дочка, вони вважають, що я маю завжди домагатися в цьому житті самостійно. Але ж у них самих не так гладко: більшість майна, яке їм належить, дісталося їм у спадок від різних родичів. Зараз мої батьки мають дві вільні квартири, які вони навіть в оренду не здають. Кажуть, ремонт шкода. При цьому у мене є чоловік, і троє дітей – і ми живемо на орендованій квартирі.
Батьки чоловіка нічим допомогти нам не можуть: живуть у селі, харчуються з городу та господарства. Відкласти гроші для покупки квартири ми теж не можемо: весь наш заробіток йде на дітей та оренду житла. Якось я не витримала і поскаржилася мамі на те, як важко нам доводиться. У відповідь вона всього лише заявила: -А навіщо ви стільки дітей наро джували?
І взагалі, треба було думати про квартиру до того, як нар оджувати першу дитину. Але ж першу дитину я нар одила о 28-й. Якби затягнула з цим, хто знає, що було б після? Але мамі було начхати на мої аргументи. У мене просто в голові не укладає, як може дорогий ремонт бути дорожчим за рідну та єдину доньку. І як мої батьки уявляють собі старість? Невже їм здається, що після всього цього я доглядатиму їх? А я ж у них єдина дочка! Інших родичів у них просто немає!