У мене добрий і дбайливий чоловік, двоє прекрасних дітлахів. Коротше кажучи, чудова сім’я – мрія кожної жінки. Ми не дуже багаті, але все необхідне у нас є: квартира, машина, можливість щорічно їхати на відпочинок. Чоловік отримує близько 15 тисяч на місяць, я трохи менший. Для нашого маленького містечка – це досить пристойні гроши. Нещодавно я була приголомшена новиною: чоловік подруги зраджує її. Причому дізналася я про це сама: просто зустріла чоловіка з якоюсь жінкою в продуктовому магазині.
З підслуханої розмови я зрозуміла, що вони живуть десь на орендованій квартирі. З Оксаною я знайома зі школи. Та й із чоловіком її я завжди добре спілкувалася, тому спокійно зателефонувала йому та розповіла про те, що бачила в магазині. Як не дивно, він не став чогось заперечувати. Зізнався, що давно роз чарувався у своїй дружині, і вони розійшлися кожен своєю дорогою. А наприкінці розмови він попросив мені нічого не казати подрузі, щоб зайвий раз її не травмувати. Я з розумінням поставилася до ситуації, мовляв, навіщо мені ставати причиною їхнього офіційного роз лучення. Але тепер у мене інша проблема: під час зустрічі я просто не можу спокійно дивитися Оксані у вічі.
Почуваюся винною перед нею. Єдиним моїм виходом було просто припинити з нею всякі зустрічі, а якщо ми й зідзвонюємося, то балакаємо всього кілька хвилин про життя – і нічого більше. Зараз я не знаю, як вийти із цього положення. Подругу, звичайно, шкода, але й носити такий тягар на своїй душі, виправдовуючись тим, що це не моя справа, я просто не можу.