Останні 7 років я живу та працюю в Португалії. За цей час я заробила пристойну суму грошей, надсилала все своєму чоловікові, який купив на батьківщині хороший автомобіль і збудував нам будинок. Діма мешкає зараз у селі, де дуже складно знайти нормальну роботу. Щоправда, без діла чоловік не сидить: працює у місті, до якого діставатися кілометрів 20. Думка їхати до Португалії була підкинута моєю кумою, яка пропрацювала тут уже 15 років, і теж збудувала собі будинок у рідному селі. Окрім побудови будинку мені вдалося також відкласти гроші на старість.
Якийсь час тому ми з Дмитром вирішили, що я пропрацюю тут ще один рік, а потім повернуся на батьківщину і більше нікуди не поїду. У мене є рідна сестра – Наташа. Коли вона вийшла заміж, то переїхала до чоловіка до міста. Там він мав власний бізнес, квартиру, машину. Сестра дуже швидко звикла до багатого життя. Сестра ніколи ніде не працювала. Витрачала гроші чоловіка на одяг та салони краси, ні в чому собі не відмовлялася. Але півроку тому чоловік покинув Наташу. Я порадила їй повертатися до села до батьків, а далі видно буде.
Однак такий варіант її не влаштовує: повертатися до села для неї приниження. Проте не було приниженням просити у мене грошей на оренду квартири. -А як ти мені повернеш ці гроші? -А тобі навіщо? Все одно в тебе вони є. -Можу позичити лише в одному випадку: якщо ти напишеш розписку, що повернеш за півроку. Сестра на мене образилася та ще й батькам поскаржилася. Тепер вони дзвонять мені щодня і дорікають мені, мовляв, як я могла просити розписку у рідної людини? У результаті сестра таки повернулася до села, але тепер зі мною не спілкується вся родина. Усі вони думають, що я зіпсувала сестрі життя.