Не даремно люди кажуть, що чим старше людина, тим складніше почати нові стосунки. Чесно кажучи, раніше я з цим твердженням не надто довіряв, але переконався на власному досвіді. Мені шістдесят два роки. У мене в житті є все, окрім коханої жінки. Ми з дружиною давно в розлученні і живемо окремо. Діти давно виросли і вилетіли з батьківського гніздечка.
Коли вони були маленькі, ми ще намагалися знайти з дружиною якось спільну мову, але, коли вони виросли, це зовсім перестало мати сенс. Так я і залишився один. На дні народження мого приятеля я познайомився з Ларисою. Вона молодша за мене на дев’ять років. З першого погляду вона справила враження дуже інтелігентної й розумної жінки. Ми продовжили спілкування і після свята. Через два місяці я запропонував їй переїхати до мене.
Зовні і інтелектуально вона мене повністю влаштовувала, але у нас почалися розбіжності в питаннях господарства. Лариса не надавала великого значення порядку в домі та не прибирала за собою. Я звик, що в моєму домі панує ідеальний порядок, і все лежить на своїх місцях. Підхід Лариси мене сильно дратував. Я попросив її дотримуватися чистоти, на що вона просто відмахнулася: -Я не в тому віці, щоб бігати як дівчинка на побігеньках. Зрозумівши, що до компромісу ми не прийдемо, я попросив її покинути мою квартиру.