Часто сім’ї розпадаються через амбіції дружин і неможливість чоловіків фінансово забезпечити надмірні потреби своїх половинок. Те саме сталося з сім’єю моєї дочки… Згадую наше з чоловіком життя, коли дочка ще не ходила до дитсадка. У країні бардак, підприємства закриваються один за одним. Більшість населення роботи не має. У тих, у кого робота є – зарплату затримують по півроку. Виживали важко. Але ми з чоловіком підставляли одне одному плече, тому і зберегли сім’ю. Маленький приклад взаємодопомоги – пральна машина у нас була, але я, з метою економії на електроенергії, прала вручну. А чоловік вижимав і розвішував білизну. А потім разом пили чай і будували плани на майбутнє…
А моя дочка? “Я таки вибила в чоловіка гроші на посудомийку!”, Вихвалялася вона мені. “Вас троє людей, тобі так важко вимити посуд, що ти виклянчила гроші на якусь нісенітницю?! Тобі не соромно напружувати чоловіка?! Він і так оре, як тато Карло!”, обурилася тоді я. Але мабуть я прогавила момент, коли потрібно було б виправити мізки дочки. Тепер вона під впливом подруги. Та й сама із багатої сім’ї, і чоловіка знайшла бізнесмена. Нещодавно їй чоловік подарував автомобіль. Наша дурочка теж пристала до чоловіка, купи мені автомобіль, та купи мені автомобіль. Андрій не зміг виконати забаганку дружини. Та подала на роз лучення, забрала дитину та тепер живе на орендованій квартирі. Я намагалася напоумити дочку, але вона мені казала:
“Не лізь!”. Мій чоловік намагався поговорити з нею. – Чим ти незадоволена? – спитав він. – Злиднями! – відповіла дочка. Нічого собі “зл идні”! Квартира своя є (чоловік купив), машина своя є, щороку відпочивають на курортах. І ось це все вона називає злиднями. – У доньки, напевно, хтось є! – каже мені чоловік. А мені, яkщо чесно, начхати на дочку. Мені внучку шкода, адже дівчинка обожнює батька…