Так вийшло, що у мене з донькою дуже натягнуті відносини. Вона згадує мене тільки тоді, коли їй це вигідно. Але хоча б так у нас виходить зберегти наші відносини. Коли я розлучилася з чоловіком, дочці було всього 10 років. Вона вибрала залишитися з татом. Тому що тато з бабусею дарували їй купу подарунків, одним словом, вони купили любов дівчинки. Та й так було б краще, адже з моїм колишнім чоловіком дівчинка не знала ніяких заборон, їй все купували, водили в платну школу, відвозили відпочивати на море.
Я таких витрат собі дозволити не можу, тому заспокоювала себе тим, що у дівчинки хоч є все необхідне. Але дочка з віком не тягнулася до мене, навпаки.Вона не хотіла особливо спілкуватися, щось про себе розповідати. Вона мені не дзвонила, не згадувала. Після закінчення університету, спочатку поm еpла її бабуся, слідом і батько. Але вони залишили їй квартиру. Так що вона знову ні в чому не потребувала. А потім дочка вийшла заміж, народила сина. І тут-то вона згадала про те, що у неї є мати.
Стала просити мене посидіти з дитиною, свекруха не може, у неї тиск і не до дитячих криків. Я з радістю погодилася, все ж це мій онук. Я стала буквально нянькою, дочка дзвонила, коли їй зручно і кликала мене, як на роботу. Як настало літо, так дочка відправила сина на дачу до свекрухи. І просто забула про мене. Навіть не подзвонила за все літо жодного разу. А тут вчора ввечері від неї пролунав дзвінок. Вона раптом запитала, як у мене справи, як літо провела. А це все логічно, адже скоро в школу. А її сина відводжу весь час я, скоро їм знадоблюся, тому вона і згадала про матір перед навчальним роком.