Про те, що свекруха у мене з дивностями, я зрозуміла ще під час нашого весілля. Все торжество вона просиділа з таким скорботним виразом на обличчі, ніби вона прийшла не на весілля, а на похо рон. Але потім вона вела себе більш дружелюбно, тому мені здалося, що її поведінка на весіллі була зумовлена чимось іншим. Коли ми тільки одружилися, були молоді, свого житла у нас не було, довелося жити зі свекрухою.
В обличчя мені Тамара Вадимівна завжди посміхалася, тож я почала думати, що вона до мене добре ставиться. Я ділилася з нею своїми проблемами на роботі та у стосунках із Олегом. А згодом я виявила, що все, що я їй розповідаю, стає надбанням громадськості. Причому, розповідає вона це в тому світлі, що її син невинна жертва стерви на кшталт мене. Я зрозуміла, що свекруха мій таємний вороr.
У себе вдома вона вимагала стерильної чистоти, як у опе раційній. Наявність пилу викликала в неї напад жаху. Ми з Олегом дуже багато часу витрачали на прибирання, але їй все одно було неможливо догодити. Усім своїм колегам та подругам вона розповідала казки, що я моторошна свиня. Ми з нею під одним дахом прожили три роки. Це було схоже на концтабір із помірним режимом. Коли ми з’їхали, дуже раділи.