Я ваrітна, вже 4 місяць, але поки що добре ходжу на роботу, ніколи раніше не відпрошуюсь, всі завдання виконую. Я записалася до платної клініки, тому на УЗ Д і всі аналізи ходжу поза робочого часу, щоб не відпрошуватися зайвий раз. Про те, що я ваrітна, повідомила начальника ще місяць тому. Він сказав, що це моя проблема, жодних надбавок я не отримаю, тож я і не розраховувала. Якось уранці прокидаюсь, і розумію, що почуваюся не дуже добре. Я подумала, що просто погода тисне, організм перебудовується, тож зібралася і пішла на роботу. Після обіду мені стало гірше.
Я перестала нормально думати, добре, що мої колеги відразу викликали мені швидку. Усі перелякалися за мою дитину. Мене відвезли до ліkарні, ліkарі сказали, що все гаразд, просто я перенапружилася на роботі. У моєму положенні потрібно себе поберегти і менше працювати. Наступного дня мене до себе в кабінет викликав начальник. Він став репетувати, буквально кричати на мене, що я дозволила собі викликати швидку прямо на робоче місце. Він сказав, що я повелася непрофесійно. Що треба було тихо вийти, викликати таксі та поїхати до ліkарні, а не влаштовувати тут цирк.
Він побоювався, що мене на ношах могли побачити наші клієнти, і це могло б погано позначитися на іміджі компанії. Але проблема в тому, що наш кабінет ніяк не пов’язаний з тим, де знаходяться наші клієнти, мене все одно ніхто не побачив, навіть якби я на тракторі поїхала. Але я вирішила, що так просто недозволено так розмовляти з людиною, аби виплеснути свою зл