У нас таке неграмотне керівництво, що я вже не маю сил тут залишатися працювати. Ніхто виконувати свої завдання не хоче, натомість усі люблять скаржитися та бідувати начальнику. А в нього принцип такий-хто перший нажалився той і має рацію. І не з’ясовуватиме справжню істину, йому просто все одно. У нас повинен був бути точний ланцюжок дій. Перший відділ повинен працювати з клієнтом, розповідати йому про наші послуги та укладати угоди. Потім усі справи переходять до мене до другого відділу. Тут ми вже все прораховуємо, займаємося бухгалтерією, перевіряємо ще раз документи.
А вже останній третій відділ займається самою реалізацією. На ньому стоїть найважливіша функція, і вони це зрозуміли, почали говорити, що їм потрібно більше часу. Але й ми тяп-ляп виконувати свої функції, щоб заощадити час, не можемо. Тим більше, у кожного відділу є свій час на виконання завдання, якщо один не справляється, то вся система руйнується. Я пропонувала заповнювати документ про те, який відділ коли виконав свої обов’язки. І таким чином начальник одразу зрозуміє, хто затримується.
Так і суперечок буде менше і начальнику менше рухів тіла доведеться робити. Але весь відділ збунтувався, особливо третій, який спізнюється. Вони побігли скаржитися начальнику, що я намагаюся все ускладнити якимись заповненнями папірців, все заплутати хочу, загалом я знову вийшла у всіх винною. Тому що головне правило начальника – хто перший нажалився, той і має рацію. Я вирішила, що більше не хочу працювати з такими пацюками, тому допрацюю до кінця тижня і звільнюсь.