Більша частина дитинства Олексія пройшла у селі. Батьки у його дитинстві багато працювали, і він часто жив у бабусі. Відносини з нею були дуже близькими. Він навіть назвав її своєю другою мамою. Тільки останнім часом він не міг часто до неї приїжджати до села, бо був надто зайнятий роботою та навчанням. Добре, що бабусю відвідували батьки та доглядали її.
Але потім, через деякий час, коли він здав усі випускні іспити в університеті, він поїхав нарешті до коханої бабусі. Те, що він побачив, зовсім йому не сподобалося. Бабуся постаріла і вже насилу себе обслуговувала, а в будинку не було хороших умов для життя, був відсутній душ, водопостачання, туалет теж був на вулиці. І він вирішив, що просто зобов’язаний зробити все, щоби бабуся жила в комфорті. Льоша оселився в селі, накопичення свої витратив на ремонт будинку. Також він у всьому допомагав бабусі.
Тетяна Ігорівна витирала сльози, думаючи про те, який у неї чудовий онук. У наш час дійсно мало людей, які готові подбати про бабусь, дідусів та батьків. Діти часто забувають те, що старі родичі потребують допомоги. Олексій же вважав, що комфорт бабусі та її благополучне життя – його обов’язок.