Перше враження – найважливіше, особливо, коли ти вперше знайомишся або говориш з людиною, яка тобі подобається. Скільки б люди не говорили, про те, що зовнішність – не найголовніше в людині, що внутрішній світ важливіше і таке інше, насамперед ми судимо людину за зовнішністю і поведінкою, і не завжди гарна зовні людина виявляється гидкою зсередини. Не сперечаюся, судити книгу з обкладинки не варто, але обкладинка не менш важлива складова. Всі ми чули найкрасивіші історії кохання, але з усього мого оточення, у мене найунікальніша історія того, як я почала спілкуватися з моїм нинішнім чоловіком, адже історія у нас швидше смішна, ніж красива, драматична та романтична.
А все трапилося ще коли ми навчалися в університеті, на другому курсі. Мені дуже подобався один хлопець, але не тільки мені, а й багатьом дівчатам. Щоб ви розуміли, він був головним красенем групи, але в той же час він був дуже дивним хлопцем, відрізнявся від усіх своїм виглядом: весь час був у навушниках і взагалі був дещо занудним, а ще він дуже любив котів, і гладив усіх котів, які бачив на вулиці. Одного дня в універі я затрималася довше, ніж звичайно, бо мені треба було підготуватися до іспитів у бібліотеці.
Я все закінчила, вже збиралася додому, як раптом у кущах перед універом я помітила того самого хлопця, котрий не ясно, чим там займався. Того вечора він йшов за мною, тільки в кущах, і мені здавалося, що він за мною стежить, а я не особлива шанувальниця таких залицянь. Я більше не могла терпіти цього, підійшла і запитала, що він робить, а він сказав, що у його сусіда загубився кіт, ось він і шукає його. Я зітхнула з полегшенням, і вирішила допомогти йому, і через деякий час ми змогли знайти кота і повернути його до його господаря. Після цього наш дивний хлопець запросив мене до кафе, а далі пішло-поїхало.